удостовірений
Удостові́рений. Дієприкм. від удостовірити. В суді вимагають трох примірників статута, тому треба приладити ще один начальником удостовірений відпис статута і приложити до сего поданя (Канюк, 1906, 19)
// див. удостовірити.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.