непрацездатність

рос. нетрудоспособность

тимчасова або постійна втрата працездатності внаслідок хвороби, нещасного випадку або з інших причин, неможливість займатися трудовою діяльністю з причин, що не залежать від людини. В Україні відповідно до законодавства — основна умова для призначення громадянами пенсії, допомоги, надання окремих пільг.

Значення в інших словниках

1. непрацездатність — непрацезда́тність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. непрацездатність — Певний стан здоров’я, зумовлений захворюванням або каліцтвом, при якому працівник не має змоги виконувати свої трудові функції. англ. disablement / disability; нім. Arbeitsunfähigkeit f=; угор. munkakeptelenség; рос. неработоспособность.  Словник із соціальної роботи
3. непрацездатність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. непрацездатний. Повна непрацездатність — стан людини, коли вона внаслідок захворювання (травми) не може і не повинна виконувати роботу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непрацездатність — НЕПРАЦЕЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. непрацезда́тний. З поліклініки Євгенія Григорівна повернулась з перев'язаною рукою і бюлетенем про непрацездатність (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
5. непрацездатність — НЕПРАЦЕЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. непрацезда́тний. З поліклініки Євгенія Григорівна повернулась з перев’язаною рукою і бюлетенем про непрацездатність (Донч., V, 1957, 341).  Словник української мови в 11 томах