правоздатність

рос. правомочность

визнана державою здатність фізичної (особа, громадянин) та юридичної особи (підприємства, організації, установи, громадські об'єднання) мати юридичні права та обов'язки, передбачені законом, тобто мати майнові та немайнові права, зобов'язання, користуватись ними та відповідати за ними — бути суб'єктом права. Існує спеціальна П. — здатність мати певні права, які стосуються певного кола відносин (напр., службових). Цивільна (загальна) П. виникає з часу народження громадянина, вступає в силу при досягненні певного віку і припиняється після його смерті. П. юридичних осіб (підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань) — виникає з моменту їх утворення (з дня державної офіційної реєстрації) і припиняється у момент їх ліквідації. Часткове обмеження П. можливе у випадках і порядку, передбачених законом (рішення цивільного чи арбітражного суду). Іноземці і особи без громадянства володіють Л. нарівні з громадянами країни.

Значення в інших словниках

1. правоздатність — правозда́тність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. правоздатність — -ності, ж. Визнана державою здатність фізичних осіб (громадян) та юридичних осіб мати права і виконувати обов'язки, що передбачаються і допускаються законом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правоздатність — ПРАВОЗДА́ТНІСТЬ, ності, ж., юр. Здатність фізичних і юридичних осіб бути носіями відповідних прав та обов'язків. Для юридичних осіб розрив у часі при виникненні правоздатності і дієздатності неможливий.  Словник української мови у 20 томах
4. правоздатність — (англ. legal competence) здатність особи (громадянина, організації) мати права і обов’язки (майнові й немайнові), здійснювати угоди та інші юридичні акти – купувати, будувати, створювати свої філіали, представництва і агентства...  Економічний словник