ставка

рос. ставка

економічний термін, що стосується податку, банківського процента, платежу й означає розмір, частку, процентну частку податкових вилучень з доходів, плати за наданий кредит. Обчислюється відповідно до загальної суми доходу, кредиту. С., за якою центральний банк надає кредити комерційним банкам за міжбанківськими позичками, називається обліковою, дисконтною, С. рефінансування.

Значення в інших словниках

1. ставка — ста́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ставка — ВІЙ. штаб; (у картах) куш, внесок; (шефа) платня; (на кого) орієнтація.  Словник синонімів Караванського
3. ставка — Аплікатурний прийом гри на віолончелі та контрабасі,який полягає у затисканні струни великим пальцем. Застосування С. дає можливість розширити обсяг позиції до октави. Позначаєтьсяспеціальним значком над нотою.  Словник-довідник музичних термінів
4. ставка — СТА́ВКА, и, ж. 1. іст. Старовинна російська назва похідного намету, який ставили для старшого воєначальника (полководця) в пункті, звідки він мав керувати військом під час бою. 2. військ.  Словник української мови у 20 томах
5. ставка — -и, ж. 1》 іст. Старовинна російська назва похідного намету, що його ставили для старшого воєначальника (полководця) в пункті, звідки він мав керувати військом під час бою. 2》 військ. Місце розташування воєначальника і його штабу. 3》 військ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ставка — ЗАРОБІ́ТОК (плата за виконану роботу), ЗАРІ́БОК (ЗАРО́БОК) рідше, ЗАСЛУЖЕНИ́НА діал., ДОРО́БОК діал., ЗАЖИ́ВОК діал.; ПРИРОБІ́ТОК (додатковий заробіток); ОКЛА́Д, СТА́ВКА (зарплата, установлена відповідно до посади, кваліфікації тощо).  Словник синонімів української мови
7. ставка — СТА́ВКА, и, ж. 1. іст. Старовинна російська назва похідного намету, який ставили для старшого воєначальника (полководця) в пункті, звідки він мав керувати військом під час бою. 2. військ. Місце розташування воєначальника і його штабу.  Словник української мови в 11 томах
8. ставка — Ставка, -ки ж. 1) ? Упався в ставку, або теж у суспицію. Ном. № 7443. 2) Часть ткацкаго станка. см. верстат. Шух. І. 254.  Словник української мови Грінченка