сум —
[сум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў
Орфоепічний словник української мови
сум —
СУМ¹, у, ч. Невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; протилежне ра́дість. Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Марко Вовчок); Ні поля, ні гаї...
Словник української мови у 20 томах
сум —
I -у, ч. Невеселий, гнітючий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; прот. радість. || Смутний, зажурений вираз (обличчя, очей і т. ін.). || Вияв пригніченості, душевного болю (в музиці, пісні і т. ін.). Наганяти сум. Розганяти сум. II -а, ч. Грошова одиниця Узбекистану.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сум —
обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Викликати переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін. Не несли вони (дні) у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою ..
Фразеологічний словник української мови
сум —
Сум, -му, в -мі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сум —
СУМ, у, ч. Невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; протилежне радість. Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Вовчок, І, 1955, 237); Ні поля, ні гаї...
Словник української мови в 11 томах
сум —
сум (суме) Невеликий монастир або храм у буддійському монастирі Монголії та Бурятії (порівн. хуре, хіт) Відзначався регулярно розпланованими суміжними дворами, що пояснюється впливом Китаю. Були поширені у східній частині країни.
Архітектура і монументальне мистецтво
сум —
Сум, -му м. 1) Печаль, грусть. Такий уже мене сум візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені да свекорка батеньком назвати. н. п. 2) = сом (рыба). Вх. Пч. II. 21.
Словник української мови Грінченка