admit

[əd'mɪt]

v

1) допускати, приймати; впускати

to be admitted to the bar — одержати право адвокатської практики в суді

2) дозволяти (of)

the question admits of no delay — справа не терпить зволікань

3) вміщати

the hall admits only 500 persons — зал (зала) вміщує лише 500 осіб

4) припускати, поступатися; погоджуватися

this, I admit, is true — припускаю, що це вірно