bite

[baɪt]

1. v (past bit; p. p. bit, bitten)

1) кусати(ся); жалити

2) клювати (про рибу)

3) колоти, рубати (шаблею)

4) пекти (про перець, гірчицю тощо)

5) щипати (про мороз)

6) хім. травити, роз'їдати (про кислоти, звич. з in)

7) уражати, колоти (словами)

8) приймати, підхопити (схопитися за) (пропозицію)

9) (pass.) розм. попадатися, піддаватися (обманові)

••

to bite the dust — 1) бути вбитим 2) падати ниць

2. n

1) укус; слід від укусу

2) клювання (риби)

3) кусок, шматок

4) легка закуска

without bite or sup — не ївши, не пивши

5) гострість, їдкість

6) травлення (при гравіруванні)

7) тех. затиск, затиснення