breach

[briːʧ]

1. n

1) пролом, отвір, прорив

2) розрив (стосунків); розбіжність, незгода, сварка

to heal the breach — покласти край чварам

3) порушення (закону, зобов'язання)

breach of faith — зрада

breach of justice — несправедливість

breach of order — порушення регламенту

breach of the peace — порушення громадського спокою

breach of prison — втеча з ув'язнення

breach of privilege — порушення прав парламенту

breach of promise — порушення (недодержання) обіцянки (особл. щодо одруження)

4) перерва, інтервал

without a breach of continuity — безперервно

5) мор. хвилі, що розбиваються об корабель

clean breach — хвиля, що зносить щогли тощо з корабля

clear breach — хвиля, що перекочується через судно, не розбившись

to stand in the breach військ. — прийняти на себе головний удар (тж. перен.)

2. v

1) пробивати, проломлювати (отвір, дірку)

2) порушувати (закон, угоду і т.ін.)

3) вискочити з води (про кита)