due

[djuː]

1. adj

1) належний; гідний, достойний, заслужений

with due attention — з належною увагою

in due course — належним чином

in due time — у свій час

due to — завдяки, через те, що

2) зобов'язаний; зумовлений, обумовлений

their success was due to their methods of work — своїм успіхом вони були зобов'язані своїм методам праці

3) pred. очікуваний; що має бути

the train is due at five [o'clock] — поїзд (потяг) за розкладом приходить о п'ятій (годині)

to be due and overdue — пропустити всі строки

2. n

1) належне

2) pl податки, митні збори

3) pl членські внески