fling

[flɪŋ]

1. v (past і p. p. flung)

1) кидати(ся), кинути(ся); жбурляти

2) зробити швидкий рух

3) рішуче братися (за щось — into)

•

- fling about

- fling aside

- fling away

- fling down

- fling off

- fling on

- fling out

••

to fling caution to the winds — відкинути всяку обережність

to fling smth. in a person's teeth — кинути в обличчя (докір, звинувачення і т.д.)

to fling oneself into an undertaking — з запалом віддатися справі

to fling open — розчинити навстіж

to fling up one's heels — п'ятами накивати

2. n

1) кидання, жбурляння

2) кидок; різкий швидкий рух

3) гостре уїдливе слівце, глузливе зауваження

4) жвавість; життєрадісність

5) розвага, веселощі

6) швидкий (стрімкий) танець

in full fling — у повному розпалі