hit

[hɪt]

1. v (past і p. p. hit)

1) ударяти; уражати

2) забитися, вдаритися (об — against, upon)

3) влучати в ціль; перен. дійняти до живого

4) вловити схожість (часто hit off)

5) знаходити (часто hit on, hit off)

we hit the right road — ми знайшли правильний шлях

6) амер. розм. досягати

••

to hit it — правильно вгадати; влучити

to hit the right nail on the head — правильно зробити щось; зробити те, що треба

2. n

1) удар, поштовх

2) влучання, влучення; вдала спроба

3) сатиричний випад, сарказм

4) успіх

the book was a great hit — книжка користувалася великим успіхом