last

[lɑːst]

I

1. adj (sup від late 1. 1))

1) останній

last but one — передостанній

2) остаточний

3) минулий

last year — в минулому році

4) надзвичайний

of the last importance — надзвичайної важливості

5) найсучасніший

the last word in science — останнє слово в науці

the last thing in hats — наймодніший капелюх

6) небажаний

he is the last person I want to see — його я найменше хотів би бачити

••

last but not least — хоч і останній, але не найгірший

2. adv (sup від late 2.)

1) після всіх

he came last — він прийшов останнім

2) востаннє

when did you see him last? — коли ви бачили його востаннє?

3) на останньому місці, наприкінці (при переліку)

3. n

1) щось останнє (за часом)

as I said in my last — як я повідомляв у останньому листі

when my last was born — коли народився мій наймолодший (син)

2) кінець

••

at last — нарешті

at long last — кінець кінцем

to breath one's last — сконати, вмерти

to the last — до кінця

to hold on to the last — триматися до кінця

I shall never hear the last of it — цьому не буде кінця-краю

II

1. v

1) тривати

2) зберігатися; витримувати (про здоров'я, силу); носитися (про взуття, одяг тощо)

he will not last till morning — він не доживе до ранку

3) вистачати (тж. last out)

it will last [out] the winter — цього вистачить на зиму

2. n

витримка; витривалість

III

1. n

копил, колодка

••

to measure smb.'s foot by one's own last — міряти когось на свій аршин

to stick to one's last — займатися своєю справою, не втручатися в чужі справи

2. v

натягувати на копил