peculiar

[pɪ'kjuːlɪə]

1. adj

1) специфічний; незвичайний; особливий, своєрідний

2) властивий винятково (комусь — to); особистий, власний; індивідуальний

peculiar properties — особливості

3) дивний, ексцентричний

to look peculiar — мати дивний вигляд

to have peculiar ways — бути диваком

2. n

1) особиста власність

2) особливий привілей