proof

[pruːf]

1. n

1) доказ

2) юр. доведення

this requires no proof — це не потребує доказів

3) випробування; проба

4) установлений градус міцності спирту

5) мат. перевірка

6) коректура; гранка; пробний відбиток (гравюри)

7) пробірка

2. adj

1) непроникний (against); непробивний

2) недоступний; що не піддається (лестощам тощо)

3) установленої міцності

3. v

робити непроникним (непробивним, недоступним)