rank

I [ræŋk]

1. n

1) звання, чин; службове становище

2) категорія, ранг, розряд, ступінь, клас

3) ряд

4) військ. шеренга

to break ranks — вийти з строю, порушити стрій

to fall into rank — вишикуватися (про солдатів тощо)

5) високе соціальне становище

persons of rank — аристократія

6) стоянка таксі

••

the ranks (тж. the rank and file) — 1) рядовий і сержантський склад армії 2) рядові члени (партії тощо) 3) рядові люди, маса

to rise from the ranks — висунутися з рядових в офіцери

2. v

1) займати певне місце

he ranks high as a lawyer — він видатний адвокат

2) класифікувати, давати певну оцінку

I rank his abilities very high — я високо ціную його здібності

3) шикувати(ся) в шеренгу (в ряд, у лінію)

4) амер. займати перше (вище) місце; стояти вище за інших

a captain ranks a lieutenant — капітан за чином (за званням) вищий за лейтенанта

II [ræŋk]

adj

1) розкішний, буйний (про рослинність)

2) зарослий

3) жирний, родючий (про ґрунт)

4) огидний, мерзенний; брутальний, цинічний

5) згірклий (про олію)

6) явний, очевидний; сущий

rank nonsense — очевидна нісенітниця