rattle

['ræt(ə)l]

1. v

1) тріскотіти, гуркотати, торохтіти; гриміти (посудом, ключами тощо); деренчати; дуже стукати

2) рухатися (мчати, падати) з гуркотом (down, over, along, past)

the train rattled past — поїзд (потяг) з гуркотом промчав мимо

3) говорити швидко (голосно); лящати, торохтіти, цокотіти (on, away, along, off); відбарабанити, відтарабанити (урок, промову, музичну п'єсу; out, away, off, over)

4) проштовхувати, просувати (законопроект у парламенті)

5) розм. бентежити, хвилювати, турбувати, лякати

6) переслідувати (здобич)

2. n

1) тріск, гуркіт; стукіт; деренчання

2) галаслива балаканина, веселощі, метушня

3) заст. балакун, торохтій

4) дитяче брязкальце

5) кільця на хвості гримучої змії