ride

[raɪd]

1. v (past rode; p. p. ridden)

1) їхати верхи

2) їхати (автобусом, трамваєм тощо)

3) сидіти верхи (на чомусь)

4) стояти на якорі

5) гнати, мчати, нестися

6) ширяти; пливти; ковзати

the moon was riding high — місяць плив високо

7) пригнічувати

8) катати верхи (на спині)

9) керувати, вести, управляти

10) розм. глузувати, дражнити, висміювати

11) контролювати; придушувати; тероризувати

12) не втручатися

13) бути зумовленим (чимсь); залежати від (on)

14) імпровізувати (в джазі)

•

- ride down

- ride out

••

to ride the whirlwind — тримати в руках і скеровувати (повстання тощо)

to ride for a fall — 1) необережно їздити верхи 2) діяти нерозважливо; прирікати себе на невдачу

to ride off on a side issue — заговорити про другорядне, щоб ухилитися від головного

2. n

1) їзда, прогулянка (верхи, машиною тощо)

2) шлях, алея (особл. для верхової їзди)

3) атракціон для катання (карусель тощо)