single

['sɪŋg(ə)l]

1. adj

1) єдиний; один; поодинокий

single combat — єдиноборство

a single eye-glass — монокль

in a single file — низкою, ключем

2) одиночний; призначений для одного

single bed — односпальне ліжко

3) дійсний в один кінець (про квиток)

4) неодружений, незаміжня

single blessedness жарт. — безшлюбність

to remain single — залишитися неодруженим

5) самотній

6) нехитрий, щирий

7) окремий, відокремлений

2. v

добирати, вибирати (out)

3. n

1) партія (у грі для двох учасників)

2) квиток в один кінець