spur

[spɜː]

1. n

1) шпора

to win one's spurs іст. — заслужити звання лицаря; перен. висунутися, домогтися визнання

2) вершина, уступ (гори)

3) відросток (на крилі або нозі); півняча шпора

4) стимул, спонука

on the spur of the moment — 1) експромтом, відразу 2) під впливом моменту

5) гірн. відгалуження жили

6) бот. ріжки

••

to need the spur — бути надто млявим

2. v

1) пришпорювати

2) спонукати, підбурювати (до чогось — to)

3) поспішати, мчати (тж. spur on, spur forward)

••

to spur a willing horse — підганяти сумлінного працівника; бути надмірно наполегливим