stub

[stʌb]

1. n

1) пень, пеньок, колода

2) уламок, корінь (зуба)

3) недогризок (олівця)

4) недокурок

5) корінець (квитанції)

2. v

1) викорчовувати; виривати з корінням

2) ударитися ногою об щось тверде

to stub one's toe on [against] smth. — спіткнутися об щось

3) погасити недокурок (тж. stub out)