throw

[θrəu]

1. v (past threw; p. p. thrown)

1) кидати; закидати; накидати (одяг)

to throw smb. into prison — кинути когось до в'язниці

2) кидатися (часто to throw oneself)

3) посилати, кидати

he threw an angry glance at me — він кинув на мене сердитий погляд

to throw smb. a kiss — посилати комусь поцілунок здаля

4) вивергати

5) перекладати (провину тощо)

6) телитися, жеребитися тощо

7) валити (дерева); зносити (будинки)

8) спорт. кидати на килим; класти на обидві лопатки; метати

9) військ. перекидати (провізію); терміново посилати (підкріплення); вводити в бій (війська)

10) перекидати, наводити (міст)

11) виконувати (вправу)

12) робити (уколи)

13) крутити (шовк); сукати

•

- throw about

- throw aside

- throw away

- throw back

- throw down

- throw in

- throw off

- throw on

- throw out

- throw over

- throw together

- throw up

••

to throw in [one's lot] with smb. — зв'язувати свою долю з кимсь; поділяти чиюсь долю

to throw [in] a party — влаштувати вечірку, справити бал

to throw the great cast — поставити все на карту

to throw up the sponge — здаватися; визнавати себе переможеним

to throw the bull амер. — базікати, торохтіти без упину; брехати

to throw a chest — випинати груди

to throw the handle after the blade — відстоювати безнадійну справу

2. n

1) кидання; кидок

2) метання

3) відстань кидка

4) шарф

5) гончарний круг

6) геол. висота скиду

7) тех. хід (поршня, шатуна); розмах