tie

[taɪ]

1. v

1) зав'язувати(ся); прив'язувати (тж. tie down; до чогось — to)

2) шнурувати (черевики)

3) перев'язувати (голову тощо; часто tie up)

tie it in a knot — зав'яжіть вузлом

4) скріплювати

5) обмежувати свободу; зобов'язувати (тж. tie down, tie up)

tied to [for] time — зв'язаний часом

6) обмежувати умовами, робити застереження

7) зрівняти рахунок; зіграти внічию; прийти голова в голову (про коней на перегонах)

the teams tied — команди зіграли внічию

•

- tie in

- tie up

2. n

1) зв'язок, сполучення; вузол

2) pl узи

the ties of friendship — узи дружби

3) галстук, краватка

4) зав'язка, шнурок

5) тягар, клопіт

6) рівний рахунок (голосів виборців або очок у грі); гра внічию; матч між переможцями попередніх змагань

7) амер. шпала

to count the ties sl. — іти по шпалах

8) муз. ліга

9) буд. розтягнутий елемент

10) тех. зв'язок