tip

[tɪp]

I

1. n

1) тонкий кінець; кінчик

I had it on the tip of my tongue — у мене це крутилося на язиці

to walk on the tips of one's toes — ходити навшпиньки

to touch with the tips of one's fingers — злегка доторкнутися, ледве торкнутися

2) наконечник

3) верхівка

2. v

1) приставляти (надівати) наконечник

2) зрізати верхівки (дерева, куща)

II

1. n

1) легкий поштовх, дотик

2) нахил

3) звалище, смітник

2. v

1) нахиляти(ся)

the boat tipped — човен накренився

2) переважувати

to tip the scale(s) — схилити чашу терезів, вирішувати справу

3) злегка торкатися (ударяти)

4) перевертати; звалювати, скидати

•

- tip off

- tip out

- tip over

- tip up

- tip up a seat

••

to tip over the perch — простягти ноги, умерти

III

1. n

1) чайові

to give a tip — давати "на чай"

2) натяк, порада

the straight tip — надійна (добра) порада

take my tip — послухайтеся мене

to give a tip — натякнути

3) відомості, одержані приватно (особл. на перегонах і в біржових справах)

••

to miss one's tip — 1) не досягти успіху (мети) 2) театр. погано грати

2. v

1) давати "на чай"

2) попереджати, застерігати (часто tip off)

••

to tip the wink — нишком подати (комусь) знак, підморгнути; надавати приватну інформацію