tongue

[tʌŋ]

n

1) язик

furred [dirty, foul, coated] tongue — обкладений язик (у хворого)

to put out one's tongue — показувати язик (лікареві або з пустощів)

2) мова

the mother tongue — рідна мова

his tongue failed him — йому відібрало мову

3) мовлення; манера говорити

4) язик (страва)

smoked tongue — копчений язик

5) щось, що має форму язика, напр., язик полум'я, серце дзвона; язичок (духового інструмента, черевика)

6) геогр. коса

7) стрілка терезів

8) тех. шпунт, шип

9) дишло

10) зал. вістря стрілки

••

to give tongue — 1) говорити, висловлюватися 2) подавати голос (про собак на полюванні)

to speak with one's tongue in one's cheek, to put one's tongue in one's cheek — 1) говорити нещиро 2) говорити з глузуванням (іронічно)

he has a ready tongue — він за словом у кишеню не полізе

to find one's tongue — знову заговорити

to hold one's tongue, to keep a still tongue in one's head — мовчати; тримати язик за зубами

to keep a civil tongue in one's head — бути ввічливим

his tongue is too long for his teeth — у нього надто довгий язик

to oil one's tongue — лестити