tooth

[tuːθ]

1. n (pl teeth)

1) зуб

crown [neck] of the tooth — коронка (шийка) зуба

root of the tooth — корінь зуба

natural teeth — "свої", не вставні зуби

a loose tooth — зуб, що хитається

he cut a tooth — у нього прорізався зуб

to set [to clench] one's teeth — стиснути (зціпити) зуби

to pull a tooth out — вирвати зуб

I had my tooth out — мені вирвали зуб

2) тех. зуб, зубець

••

tooth and nail — з усієї сили, щосили

to go at it tooth and nail — енергійно взятися до чогось

to cast in smb.'s teeth — кидати комусь в обличчя докір

in the teeth of — наперекір, всупереч

in the teeth of the wind — проти вітру

fed to the teeth — ситий по горло; набридло, остогидло

long in the tooth — старий

2. v

1) нарізувати зубці

2) зачіплювати(ся)