witness

['wɪtnɪs]

1. n

1) очевидець

2) свідок (особл. в суді)

3) понятий

4) доказ, свідчення (to, of)

to bear witness to [of] — свідчити, засвідчувати

in witness of smth. — на доказ чогось

••

to call to witness — викликати як свідка; посилатись на когось

2. v

1) бути свідком (очевидцем, понятим) чогось; бачити

to witness a search — бути понятим під час обшуку

2) давати свідчення (against, for)

to witness against self — свідчити проти самого себе

3) засвідчувати (підпис тощо)

4) свідчити; бути доказом, правити за доказ