orbit

1. n

1) орбіта

2) косм. політ по орбіті

3) косм. виток

4) траєкторія

2. v

1) виводити на орбіту

2) рухатися по орбіті; виходити на орбіту

3. a

орбітальний

◊

in orbit — на орбіті

to achieve orbit — косм. виходити на орбіту

to boost into orbit — косм. закинути на орбіту

to inject into orbit — косм. виводити на орбіту

to put into orbit — косм. закинути на орбіту

at injection into orbit — в момент виведення на орбіту

•

- baseline orbit

- braking orbit

- circumlunar orbit

- Clark orbit

- comet-observing orbit

- docking orbit

- earth-centered orbit

- fixed orbit

- geostationary orbit

- high-apogee orbit

- high earth orbit

- high-energy orbit

- indirect orbit

- initial orbit

- landing orbit

- low earth orbit

- low-energy orbit

- meeting orbit

- n-degree orbit

- near-earth orbit

- nearly fixed orbit

- nuclear orbit

- operational orbit

- parking orbit

- partially complex orbit

- quasi-polar orbit

- rendezvous orbit

- relatively compact orbit

- rendezvous-compatible orbit

- retrograde orbit

- return orbit

- satellite-filled orbit

- silent orbit

- staging orbit

- stationary orbit

- sun-synchronous orbit

- supergeosynchronous orbit

- tailored orbit