Дамаскін, Йоан

Дамаскін, Йоан (бл. 675 — до 753) — візантійський теолог, філософ, поет; систематизатор грецьк. патристики. Заклав основи схоластичного методу та висунув твердження про підлегле становище філософії стосовно теології. Головний твір Д. — трилогія "Джерело знання" — становить, по суті, розгорнутий словник основних філософських і теологічних понять. Д. в їх обґрунтуванні спирається на "Категорії" Аристотеля та "Вступ до Категорій" Порфирія, а також формулює засадничі поняття богослов'я (сутність, іпостась, енергія), що лягли в основу патристичної онтології Бога. Розвиваючи діалектику та містику Прокла, Д. завершує античний неоплатонізм, зокрема вчення про Єдине. Д. утверджує існування трьох Єдиних, з яких одне — абсолютно непізнаване, друге — "одне як усе", а третє — "все як одне". Єдине не підлягає ні позитивному, ні негативному способові визначення, бо безконечне й досконале неможливо осягнути з точки зору конечного й недосконалого. Наголошуючи на збігові протилежностей, Д. схиляється до визнання переваги суцільного і нерозрізнюваного над окремим і розрізнюваним. У своїй філософії Д. частково наслідує ідеї Псевдо-Діонісія Ареопагіта, Максима Сповідника. Справив значний вплив на розвиток теології Візантії та філософської думки Середньовіччя в Зх. Європі, Київській Русі та балканських країнах.

[br]

Основні твори: Трилогія "Джерело знання".