світ

СВІТ — все те, що оточує людину, і те, що знаходиться всередині неї; універсальна предметність, у межах якої людина вирізняє себе з-поміж інших предметів. Завдяки практичній і пізнавальній діяльності людина усвідомлює себе як суб'єкт, що створює свій власний С. (С. людини), який протистоїть зовнішньому С., що оточує її. Водночас С. людини розпадається на С. інтерсуб'єктивного спілкування з іншими людьми та внутрішній С. людини (її душа). Виходячи з різних проекцій людини на довкілля і на саму себе, можлива детальніша типологізація С. Розрізняють матеріальний та духовний, об'єктивний та суб'єктивний С. Субстратно-регіональні С. (Космос, універсум, Земля, Природа), які існують незалежно від людини, доповнюють соціогенними С. (олюднена природа, техніка), С. психічних структур та знаково-семантичних форм. У свою чергу, фізичний С. розпадається на мега-, макро- і мікро-С. Водночас духовно-практичне освоєння С. вирізняє такі форми його існування, як життєвий С., С. повсякденного життя, С. культури тощо. Відношення людини до С. й усвідомлення цього відношення є серцевиною світогляду; теоретичною формою С. є філософія. У філософському розумінні категорія С. визначає межі абсолютності явищ від цілісної безконечності універсуму до внутрішнього С. людини. В той же час С. не може бути зведений до його конкретних проявів і ототожнений із ними. Специфіка філософського вивчення С. полягає перш за все у теоретичній відповіді на центральне питання — відношення людини до С., людини до іншої людини і людини до С. людини. Ці відношення можуть вивчатися у різних аспектах: онтологічному, гносеологічному, логічному, аксіологічному тощо. Ті чи інші філософські напрями акцентують увагу на певних моментах світовідношення. Напр., комунікативна філософія, персоналізм, роблять акцент на відношенні "Я — Інший", неофройдизм, екзистенціалізм — на людському "Я" тощо. Визначальними категоріальними характеристиками С. є цілісність, універсальність, саморозвиток, конкретна всезагальність. Наявність цих характеристик уможливлює той чи інший феномен як певний самостійний С. Разом із тим вивчення будь-яких фрагментів С. за допомогою зазначених категоріальних характеристик надає цим категоріям світоглядного статусу.

В. Загороднюк

Значення в інших словниках

1. світ — світ 1 іменник чоловічого роду всесвіт світ 2 іменник чоловічого роду світло арх.  Орфографічний словник української мови
2. світ — Всесвіт, Божий <�білий> світ, ФР. людські стосунки <н. який тепер світ настав>; (на мапі) Земля, земна куля; (рослин) царство; (звуків) сфера, царина; (учених) коло; (духовий) кругозір; (вищий) товариство; (тоталітарний) лад, устрій...  Словник синонімів Караванського
3. світ — I всесвіт, іншосвіт, іншосвіття, мир Фразеологічні синоніми: білий світ; Божий світ; Новий світ; Старий світ; той світ; цей світ II див. ранок  Словник синонімів Вусика
4. світ — [св'іт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -ти, -т'іў два св'ітие  Орфоепічний словник української мови
5. світ — I -у і заст. -а, ч. 1》 розм. Те саме, що світло I 1). 2》 розм. Те саме, що світло I 8). 3》 Час перед сходом сонця; світанок. Благословлятися на світ. II -у і заст. -а, ч. 1》 Сукупність усіх форм матерії як єдине ціле; всесвіт. Геоцентрична система світу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. світ — (англ. sweet — солодкий) — термін, яким позначаються різновиди комерційної розважальної і танцювальної музики сентиментального, наспівно-ліричного характеру, а також споріднених форм, де використовуються засоби джазової виразності.  Словник-довідник музичних термінів
7. світ — СВІТ¹, у і заст. а, ч. 1. розм. Те саме, що сві́тло¹ 1. Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору, бо світу не треба (Т. Шевченко); Почало сутеніти. На бульварі засвітили газове світло. Світ залив бульвар, кофейню, сходи (І.  Словник української мови у 20 томах
8. світ — світ (сьвіт): ◊ йо́луп від світа → йолуп ◊ мару́дити світом → марудити ◊ на сві́ті вул. на волі (ст): Коли ж вона прийде, то скажи їй, що тут були в нас пан інспектор Коґут і запросили мене на Зелені Свята до криміналу.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. світ — Великий світ, та тісно жити. Нарікання бідного чоловіка. Бачив світа. Багато подорожував та бачив багато такого, чого в селі нема. Гіркий світ, мама звіялась, а тато втік. Біда діттям коли родичі покинули їх.  Приповідки або українсько-народня філософія
10. світ — Світанок  Словник застарілих та маловживаних слів
11. світ — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
12. світ — ВСЕ́СВІТ (сукупність усіх форм матерії як єдине ціле), КО́СМОС, МАКРОКО́СМОС, МАКРОКО́СМ, СВІТОБУДО́ВА книжн., СВІТ заст. Космос — це Всесвіт, цим поняттям охоплюється і космічний простір, і космічні тіла (з журналу)...  Словник синонімів української мови
13. світ — Світ, сві́ту, -тові, на сві́ті, сві́те!, світи́, -ті́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. світ — СВІТ¹, у і заст. а, ч. 1. розм. Те саме, що сві́тло¹ 1. Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору, бо світу не треба (Шевч., І, 1963, 107); Почало сутеніти. На бульварі засвітили газове світло. Світ залив бульвар, кофейню, сходи (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах