сумління

СУМЛІННЯ (добросовісність) — поняття етики, що відображає ставлення індивіда до праці, до виконання своїх обов'язків перед суспільством (середовищем, релігією, професією, сім'єю); моральна настанова індивіда на виконання своїх емпіричних зобов'язань у відповідності до шкали стандартів певної сфери діяльності.

Значення в інших словниках

1. сумління — сумлі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сумління — Совість, п-о моральні принципи <�погляди, переконання>; ФР. честь <н. втратити сумління>; (доби, хто) найчесніша особа.  Словник синонімів Караванського
3. сумління — [сумл’ін':а] -н':а, р. мн. -л'ін'  Орфоепічний словник української мови
4. сумління — СУМЛІ́ННЯ, я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість.  Словник української мови у 20 томах
5. сумління — Без сумління чоловік Байдужий на чуже горе й кривду. Взяв його на своє сумління. Скривдив або убив і відповість перед Богом. Водою ідо хочеш, лиш сумління не сполочеш. Значіння, як і сказано. Нема нічого тяжчого, як тяжке сумління.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. сумління — -я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. || чого, чиє, перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сумління — з чи́стою (спокі́йною) со́вістю; з чи́стим (спокі́йним) сумлі́нням. Будучи переконаним у своїй правоті; не відчуваючи гризоти, сорому і т. ін. Піти б у школу та сказати: “Ось я вернувся й на минулому ставлю хрест!...  Фразеологічний словник української мови
8. сумління — СУМЛІ́ННЯ (усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством), СО́ВІСТЬ. — Паничі женяться не по любові, а задля грошей!..  Словник синонімів української мови
9. сумління — Сумлі́ння, -ння, -нню, на -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сумління — СУМЛІ́ННЯ, я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. Хто сумління не має, той правди не знає (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах
11. сумління — Сумлі́ння, -ня с. Совѣсть. Ну, яке його сумління: рискаль украсти і казати що це мій. Камен. у. Хто чисте сумління має, той спокійно спить лягає. Ном. № 4435. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. №178.  Словник української мови Грінченка