біоніка

біо́ніка

[від біо(логія) та (електро)ніка]

наука, яка вивчає побудову організмів для створення машин, приладів, механізмів тощо, дані яких наближаються до характеристик цих організмів.

Значення в інших словниках

1. біоніка — біо́ніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. біоніка — БІОНІКА – ГІДРОБІОНІКА Біоніка. Наука, яка вивчає побудову організмів для створення машин, приладів, механізмів тощо. Гідробіоніка. Розділ біоніки, який вивчає особливості тварин, що живуть у воді, щоб створювати технічні пристрої для роботи у водному середовищі.  Літературне слововживання
3. біоніка — -и, ж. Одна з галузей технічної кібернетики, що застосовує математичне моделювання біологічних процесів для розв'язання складних інженерних завдань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. біоніка — БІО́НІКА, и, ж. Наука, яка вивчає можливості використання в техніці кібернетичних, конструкційних та енергетичних принципів, що реалізовані в живих системах.  Словник української мови у 20 томах
5. біоніка — БІО́НІКА, и, ж. Одна з галузей технічної кібернетики, що застосовує математичне моделювання біологічних процесів для розв’язання складних інженерних завдань.  Словник української мови в 11 томах
6. біоніка — рос. бионика (англ. bionics) — напрямок кібернетики, що вивчає структуру та життєдіяльність організмів з метою використання відкритих закономірностей і виявлених властивостей для створення технічних систем, які наближаються за своїми характеристиками до живих організмів.  Eкономічна енциклопедія