диктат

дикта́т

(нім. Diktat, від лат. dicto – диктую, наказую)

1. В міжнародному праві – нерівноправний договір, нав’язаний однією державою іншій.

2. Політика нав’язування своїх умов, вимог, угод сильною імперіалістичною державою іншій, слабшій державі.

Значення в інших словниках

1. диктат — дикта́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. диктат — -у, ч. 1》 Політика нав'язування, диктування своїх умов, вимог з боку уряду сильної імперіалістичної країни урядові слабшої країни. || перен. Влада диктатора. || рідко. Те саме, що диктатор 1). 2》 Угода, договір між урядами країн, коли сильніша країна диктує свою волю слабшій всупереч її бажанню.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диктат — Мус, примус, принука, наказ, див. репресалія  Словник чужослів Павло Штепа
4. диктат — Дикта́т, -ту; -та́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. диктат — ДИКТА́Т, ч. 1. род. у. Політика нав’язування, диктування своїх умов, вимог з боку уряду сильної імперіалістичної країни урядові слабішої країни; // перен. Влада диктатора.  Словник української мови в 11 томах
6. диктат — рос. диктат (від латин. dictatus — продиктований) — нав'язування економічному суб'єкту певного способу дій всупереч його бажанню; примушення, закріплення нерівноправних (кабальних) умов у договорі сильнішою стороною.  Eкономічна енциклопедія