колорит

колори́т

(італ. colorito, від лат. color – колір)

1. Гармонійне поєднання кольорів як один із засобів правдивого зображення дійсності та розкриття змісту в творі живопису.

2. Характерна особливість художнього твору, а також епохи, місцевості тощо.

Значення в інших словниках

1. колорит — колори́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колорит — -у, ч. 1》 Співвідношення фарб, кольорів за тоном, насиченісті, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. || Загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, тон, що домінує в чомусь; колір, відтінок кольору. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колорит — Барва, відтінок, ціха, питомість, притаманність, тон  Словник чужослів Павло Штепа
4. колорит — КОЛОРИ́Т, у, ч. 1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. Лице старшого мужчини живіше, реалістичніше, – то й колорит всього малюнка гарячіший, хоч зовсім не яркий.  Словник української мови у 20 томах
5. колорит — ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А.  Словник синонімів української мови
6. колорит — КОЛОРИ́Т, у, ч. 1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. Колорит гуцульських [керамічних] виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (Гуцульська кераміка...  Словник української мови в 11 томах
7. колорит — (італ. < лат.) Взаємопов'язаність кольорових забарвлень. Залежно від стильової спрямованості епохи, змісту і загального задуму твору, та індивідуальності майстра гармонія може досягатися як єднаннями локальних кольорів...  Архітектура і монументальне мистецтво