кортизон

кортизо́н

[від лат. cortex (corticis) – кора]

гормон кори надниркових залоз. У медицині застосовують оцтовокислий ефір К. (одержують синтетично) як протиревматичний засіб, а також при інфекційному та псоріатичному артритах, бронхіальній астмі, гострому лейкозі тощо.

Значення в інших словниках

1. кортизон — кортизо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кортизон — -у, ч. Один із гормонів кори надниркових залоз. || Препарат, що використовується в лікувальній практиці як замінник таких гормонів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кортизон — КОРТИЗО́Н, у, ч. 1. фізл. Один із гормонів кори надниркових залоз. Кортизон – це ключовий гормон стресу (з навч. літ.). 2. фарм. Лікувальний препарат, який використовують як замінник такого гормону.  Словник української мови у 20 томах
4. кортизон — КОРТИЗО́Н, у, ч. Один із гормонів кори надниркових залоз; // Препарат, що використовується в лікувальній практиці як замінник таких гормонів. Тепер кортизон одержують синтетично й широко застосовують у лікувальній практиці (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 32).  Словник української мови в 11 томах