кінетика

кіне́тика

(від грец. κινητικός – той, що рухає)

1. В широкому розумінні – вчення, в якому досліджуються явища, що змінюються з часом.

2. Розділ теоретичної механіки, що об’єднує статику й динаміку.

3. Вчення про загальні закони, механізм хімічних реакцій залежно від концентрації каталізаторів тощо.

Значення в інших словниках

1. кінетика — кіне́тика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кінетика — [к'інетиека] -кие, д. і м. -иец'і  Орфоепічний словник української мови
3. кінетика — Кинетика — kinetics — Kinetik — 1) В широкому розумінні вчення, в якому досліджуються явища, що змінюються з часом. 2) Розділ теоретичної механіки, що об'єднує статику й динаміку. 3) Вчення про загальні закони перебігу хімічних реакцій у часі.  Гірничий енциклопедичний словник
4. кінетика — -и, ж. 1》 Вчення, в якому досліджуються явища, що змінюються з часом, рух тіл у просторі. 2》 Розділ теоретичної механіки, що охоплює динаміку й статику. 3》 Вчення про загальні закони, механізм хімічних реакцій залежно від концентрації каталізаторів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кінетика — КІНЕ́ТИКА, и, ж. 1. У широкому розумінні – вчення про явища, процеси, що змінюються з часом, рух тіл у просторі. Кінетику поділяють на динаміку – вчення про рух тіл під дією сил і статику – вчення про рівновагу тіл (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
6. кінетика — Кіне́тика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кінетика — КІНЕ́ТИКА, и, ж. Розділ теоретичної механіки, що охоплює динаміку й статику. ∆ Хімі́чна кіне́тика — розділ фізичної хімії, що вивчає швидкість і механізм хімічних реакцій.  Словник української мови в 11 томах