лета

ле́та

(грец. Λήβη)

1. За давньогрецькою міфологією річка забуття в «підземному царстві».

2. Переносно – канути в лету – зникнути без сліду.

Значення в інших словниках

1. Лета — Ле́та іменник жіночого роду міфологічна річка забуття  Орфографічний словник української мови
2. Лета — У грецькій міфології Лета – ріка забуття в підземному царстві Аїді, з якої душі померлих пили воду і забували своє земне життя (Вергілій, Енеїда, 6). Назва ріки стала символом забуття. Звідси виник вираз "канути в лету" – назавжди зникнути, піти в непам'ять.  Словник крилатих висловів
3. лета — -и, ж. За давньогрецькою міфологією річка забуття в підземному царстві. Канути в Лету — забутися без сліду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Лета — И, ж. У давньогрецькій міфології ріка в царстві мертвих, випивши воду з якої, душі померлих забувають своє колишнє земне життя. Знай, небоже, що приневолений іти до себе усе назад, ти тінь свою згубив, що пам'яті трималась, як останній причал на Леті.  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. лета — ЛЕ́ТА, и, ж. У давньогрецькій міфології – ріка забуття.  Словник української мови у 20 томах
6. Лета — Ле́та, -ти, -ті (міт. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)