пленарний

плена́рний

(від лат. plenarius – повний)

повний, загальний, за участю всього складу якоїсь організації (про збори). Див. пленум.

Значення в інших словниках

1. пленарний — плена́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пленарний — [плеинарнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. пленарний — -а, -е. 1》 Який відбувається за участю всіх членів виборного керівного органу якої-небудь організації. 2》 Який відбувається за участю всіх, хто є на конференції, засіданні, з'їзді і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пленарний — (збір) всечленний  Словник чужослів Павло Штепа
5. пленарний — Плена́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пленарний — ПЛЕНА́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається за участю всіх членів виборного керівного органу якої-небудь організації. 2. Який відбувається за участю всіх, хто є на конференції, засіданні, з'їзді і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
7. пленарний — СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і...  Словник синонімів української мови
8. пленарний — ПЛЕНА́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається за участю всіх членів виборного керівного органу якої-небудь організації. ЦК КПРС проводить не менше одного пленарного засідання на шість місяців (Статут КПРС, 1971, 33).  Словник української мови в 11 томах