пошта

по́шта

(нім. Post, з італ. posta – зупинка, станція, від лат. postus – поставлений)

1. Один з видів зв’язку загального користування, що провадить пересилання листів, газет, журналів, посилок, грошових переказів.

2. Державна установа для пересилання кореспонденції.

3. Те, що доставляється цим засобом зв’язку.

Значення в інших словниках

1. пошта — по́шта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пошта — (установа) поштамт; (чия) кореспонденція, листування.  Словник синонімів Караванського
3. пошта — [пошта] -тие, д. і м. -т'і  Орфоепічний словник української мови
4. пошта — -и, ж. 1》 Установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів, посилок і т. ін. || Приміщення, в якому розташовано цю установу. Відсилати по пошті (поштою).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пошта — ПО́ШТА, и, ж. 1. Державна установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів, посилок і т. ін. Державна пошта на території України була утворена в другій половині XVII століття (з газ.  Словник української мови у 20 томах
6. пошта — по́шта 1. тюр. нелегальне переправлення листів, речей із камери до камери (ст) 2. іст. домашня птиця, яку запрошені на весілля надсилали в дарунок як знак про свій прихід: У переддень шлюбу запрошені гості присилати т.зв.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. пошта — По́шта, -ти, -ті; по́шти, пошт  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пошта — ПО́ШТА, и, ж. 1. Державна установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів, посилок і т. ін. Державна пошта на території України була утворена в другій половині XVII століття (Веч. Київ...  Словник української мови в 11 томах
9. пошта — Пошта, -ти ж. 1) Почта, почтовая контора. Греб. 400. Гроші поштою шлють. Г. Барв. 488. 2) Почтовая станція. Г. Барв. 91.  Словник української мови Грінченка