проклітика

проклі́тика

(грец. προκλιτικον, від προκλίνω – нахиляю вперед)

ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і прилягає до нього як до акцентуючої опори (напр., на добраніч).

Значення в інших словниках

1. проклітика — проклі́тика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. проклітика — -и, ж., лінгв. Ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне фонетичне ціле.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проклітика — ПРОКЛІ́ТИКА, и, ж., спец. Ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне фонетичне ціле. Слово, з належними до нього “проклітиками” та “енклітиками”, в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. проклітика — ПРОКЛІ́ТИКА, и, ж., спец. Ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне фонетичне ціле. Слово, з належними до нього «проклітиками» та «енклітиками», в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 152).  Словник української мови в 11 томах