публічний

публі́чний

(від лат. publicus – суспільний, народний)

відкритий, гласний; суспільний.

Значення в інших словниках

1. публічний — публі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. публічний — ПРИВСЕЛЮДНИЙ; (суд) гласний, відкритий; (шпиталь) громадський; (- бібліотеку) загальний, загальнодоступний; (спокій) суспільний.  Словник синонімів Караванського
3. публічний — -а, -е. 1》 Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний. Публічна акціонерна компанія — акціонерна компанія, акції якої продаються на фондовій біржі вільно, відкрито, без обмежень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. публічний — Прилюдний, громадський, суспільний  Словник чужослів Павло Штепа
5. публічний — ПУБЛІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний, привселюдний. День публічної кари опришків у Станіславі був наче святом для шляхти. Поз'їздилося їх з усієї околиці (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. публічний — ГРОМА́ДСЬКИЙ (признач. для колективного користування, відвідування), ПУБЛІ́ЧНИЙ. (Чоловік:) Шановний пане! Може ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб з ділом завершити (Леся Українка)...  Словник синонімів української мови
7. публічний — Публі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)