сонет

соне́т

(італ. sonetto, від лат. sonus – звук)

форма 14-рядкового ліричного вірша. Класичний розмір С. – п’ятистопний ямб. Складним утворенням є вінок С. (3 – 15 сонетів).

Значення в інших словниках

1. сонет — соне́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сонет — -а, ч. Віршована строфа, яка складається з 14 рядків, перев. п'ятистопного ямба – двох чотиривіршів і двох тривіршів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сонет — СОНЕ́Т, а, ч. Ліричний вірш, який складається з 14 рядків, – двох чотиривіршів та двох тривіршів. Якось під час зустрічі Павло похвалився їй, що один сонет у своїй збірці присвячує їй (А. Головко); Сонет...  Словник української мови у 20 томах
4. сонет — Старовинна канонічна форма вірша, яка виникла в Італії у XII ст. (Данте, Петрарка); с. складається з двох 4-рядкових строф, переважно описово-розповідних, та двох терцетів лірично-філософського характеру; в укр. поезії вперше з'явився у 1830 (переробка...  Універсальний словник-енциклопедія
5. сонет — Соне́т, -та; -не́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сонет — СОНЕ́Т, а, ч. Віршована строфа, яка складається з 14 рядків, перев. п’ятистопного ямба — двох чотиривіршів та двох тривіршів. Франко, оборонець поневоленої жінки і знавець жіночого серця, звернув увагу своїм сонетом, писаним про жіноче серце (У. Кравч.  Словник української мови в 11 томах