табулятура

табуляту́ра

(нім. Tabulatur, від лат. tabula – дошка, таблиця)

1. Старовинна літерна або цифрова система запису інструментальної музики.

2. Правила, що регламентували форму та зміст музично-поетичного мистецтва мейстерзингерів.

Значення в інших словниках

1. табулятура — табуляту́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. табулятура — ТАБУЛЯТУ́РА, и, ж., спец. 1. Старовинна літерна або цифрова система запису інструментальної музики. 2. Правила, що регламентували форму і зміст музичнопоетичного мистецтва мейстерзингерів.  Словник української мови у 20 томах
3. табулятура — -и, ж. 1》 Старовинна літерна або цифрова система запису інструментальної музики. 2》 Правила, що регламентували форму та зміст музично-поетичного мистецтва мейстерзингерів.  Великий тлумачний словник сучасної мови