іконографія

іконогра́фія

(від грец. είκών – зображення і ...графія)

1. Перелік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету, місцевості тощо.

2. Строго встановлені правила зображення певного сюжету чи особи. В середньовічному мистецтві, пов’язаному з релігійною тематикою, художник повинен був неухильно додержуватися іконографічних зразків.

Значення в інших словниках

1. іконографія — іконогра́фія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. іконографія — -ї, ж. 1》 Опис і вивчення різноманітних зображень певної особи, події, сюжету тощо у творах живопису й скульптури. 2》 збірн. Сукупність таких зображень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. іконографія — Галузь історії мистецтва, яка займається описом та інтерпретацією тематичних, змістових і символічних елементів у творах мистецтва; також допоміжна наука, яка вивчає твори мистецтва як історичні джерела.  Універсальний словник-енциклопедія
4. іконографія — Іконогра́фія, -фії, -фією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. іконографія — ІКОНОГРА́ФІЯ, ї, ж. 1. Опис і вивчення різноманітних зображень певної особи, події, сюжету тощо в творах живопису й скульптури. Для граверного мистецтва другої половини XVII ст.  Словник української мови в 11 томах
6. іконографія — (грец. — зображення і пишу) 1. Сукупність різних зображень об'єкта, сюжету, особи, котра потрібна для мистецтвознавчих або архітектурознавчих досліджень, при здійсненні реставраційних та відновлювальних робіт.  Архітектура і монументальне мистецтво