імунізація

імуніза́ція

(від лат. immunis – вільний, незайманий)

метод створення штучного імунітету у людини й тварин. Досягається введенням в організм ослаблених чи вбитих збудників відповідної хвороби (вакцини) або їхніх отрут, а також сироватки крові імунізованої тварини чи людини, яка перехворіла на відповідну хворобу.

Значення в інших словниках

1. імунізація — (мед.) опірність  Словник чужослів Павло Штепа
2. імунізація — імуніза́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. імунізація — -ї, ж., мед. Дія за знач. імунізувати. || Метод створення штучного імунітету у людини й тварин. Активна імунізація — імунізація, яка ґрунтується на введенні в організм антигенів (живих або убитих вакцин, анатоксинів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. імунізація — ІМУНІЗА́ЦІЯ, ї, ж., мед. Дія за знач. імунізува́ти. Завдяки імунізації.. кількість захворювань дифтерією з кожним роком різко зменшується (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 330).  Словник української мови в 11 томах