інвектива

інвекти́ва

[лат. invectiva (oratio) – лайлива (промова), від invehor – нападаю]

різкий викривальний виступ, образлива промова, лайка, випад.

Значення в інших словниках

1. інвектива — Інвекти́́ва: — різке викривальне звернення; гострий випад [55]  Словник з творів Івана Франка
2. інвектива — (лат. іnvektiva, від invehor — нападаю) гострий викривальний виступ, різке звинувачення, осуд когось.  Словник стилістичних термінів
3. інвектива — Лайка, зневага, напад  Словник чужослів Павло Штепа
4. інвектива — інвекти́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. інвектива — інвекти́ва образа, зневага (ст): Ще в 1941 р. дав мені прочитати їхню літературу, таку, як “Бунт Бандери”, видану у Кракові, і я жахнувся, скільки там було інвективів і калюмній проти Бандери і цілої революційної ОУН (Микула)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. інвектива — • інвектива [лат. invectiva (oratio) — лайлива промова)] 1) Творчий прийом, що полягає в різкому викритті, сатиричному висміюванні реальних осіб, фактів суспільного життя. 2) Худож.  Українська літературна енциклопедія
7. інвектива — -и, ж., книжн. Гострий виступ проти кого-, чого-небудь; гостре обвинувачення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. інвектива — ОБВИНУВА́ЧЕННЯ (те, що ставиться за провину кому-небудь, викриває, звинувачує кого-небудь), ЗВИНУВА́ЧЕННЯ, ІНКРИМІНА́ЦІЯ книжн., ОСКА́РЖЕННЯ заст., ІНВЕКТИ́ВА книжн., заст. Вона з обуренням відкидала ті обвинувачення (М.  Словник синонімів української мови
9. інвектива — ІНВЕКТИ́ВА, и, ж., книжн. Гострий викривальний виступ проти кого-, чого-небудь; гостре обвинувачення. Поезія Шевченка завжди багатогранна: поруч з палкими інвективами, закликами, сповненими гніву й пафосу...  Словник української мови в 11 томах