інструмент — Словник іншомовних слів Мельничука

Значення в інших словниках

інструмент — Знаряддя, д. знаряд, жм. струмент; ЗБ. приладдя <н. письмове>; П. засіб <н. визиску>; пор. ПРИЧАНДАЛЛЯ. Словник синонімів Караванського
інструмент — див. начиння Словник синонімів Вусика
інструмент — [інструмент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў (окремий предмет) і -нту, м. (на) -н'т'і (сукупність предметів) Орфоепічний словник української мови
інструмент — Прилад, знаряд, знаряддя, знадоб'я, наруччя, сарсама, див. припаси, пристрій, снаряд, струмент Словник чужослів Павло Штепа
інструмент — рос. инструмент (від латин. instrumentum — знаряддя) — 1. Знаряддя або пристрій для обробки матеріалів, вимірювань, хірургічних операцій, відтворення музичних звуків. 2. Засіб для досягнення чогось. Eкономічна енциклопедія
інструмент — інструме́нт 1 іменник чоловічого роду окремий предмет інструме́нт 2 іменник чоловічого роду сукупність предметів Орфографічний словник української мови
інструмент — ч. 1》 род. -а. Знаряддя для праці. Медичний інструмент — технічний пристрій, призначений для виконання профілактичних, діагностичних, лікувальних, дослідницьких маніпуляцій і процедур. 2》 род. -у, збірн. Сукупність таких знарядь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
інструмент — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
інструмент — Інструме́нт, -та, -ту Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
інструмент — ІНСТРУМЕ́НТ, ч. 1. род. а. Знаряддя для праці. — Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати? — запитав його [хірурга] асистент, що вбіг саме до перев’язочної й почав подавати зі звичною точністю інструменти (Довж. Словник української мови в 11 томах