Значення в інших словниках
-
Дніпро —
Дніпро́ іменник чоловічого роду річка в Східній Європі
Орфографічний словник української мови
-
дніпро —
(-а) с; жрм. Місто Дніпропетровськ. Ще заробляючи журналістикою в Дніпрі, він [П. Вольвач] вимилував "нетутешній" образ київських письменників (Книжник, 2001, № 4).
Словник жарґонної лексики української мови
-
ДНІПРО —
• "ДНІПРО" - респ. вид-во худож. л-ри системи Держкомвидаву УРСР. Бере початок від Всеукрвидаву. засн. 1919. В 1922 перетворено на Державне видавництво України (ДВУ).
Українська літературна енциклопедія
-
Дніпро —
(давньогр. Борисфен — дослівно той, що тече з пн.; старослов’янська назва Славутич) найбільша р. України, тече також у Росії та Білорусі; третій за довжиною і площею басейну в Європі (після Волги й Дунаю); довж.
Універсальний словник-енциклопедія
-
Дніпро —
хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?..
Фразеологічний словник української мови
-
Дніпро —
Дніпро́, -ра́, -ро́ві, по -пру́, на -прі́, Дні́пре!
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
Дніпро —
Дніпер, Дніпро, -пра м. Рѣка Днѣпръ. Роби, як Дніпер робить. Чуб. І. 247. Дніпро-батько. Ном. № 725. Ой як будеш же ти, серденятко моє, Дніпром-водою плисти. Мет. 24.
Словник української мови Грінченка