Агнець —
І Агнець євхаристійний, Агнець літургійний Частина першої проскомидійної просфори, яка під час Таїнства Євхаристії перетворюється в Тіло Христове; Святий Хліб; анафора
Словник церковно-обрядової термінології
агнець —
-нця, ч., книжн., заст. Ягня, ягнятко. || перен., ірон. Про покірливу, лагідну, сумирну людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
агнець —
А́ГНЕЦЬ, нця, ч. 1. заст. Ягня, ягнятко. Батько на радощах, що повернувся блудний син, зарізав агнця, щоб його почастувати (із журн.). 2. бібл. (з великої літери). Одне з імен Ісуса Христа, яке вживається на позначення Його викупної жертви за людей.
Словник української мови у 20 томах
агнець —
а́гнець Бо́жий, книжн., несхв. Безвольна, покірлива, розумово обмежена людина. — Бачиш агнець Божий, покірний, тихий перед тобою, а що він у бригаді виробляв, хай тобі люди розкажуть! (З журналу). як а́гнець (а́кі а́гнец), зі сл. ти́хий, покі́рний і...
Фразеологічний словник української мови
агнець —
ЯГНЯ́ (маля вівці), ЯГНЯ́ТКО пестл., БА́ЗЯ дит., А́ГНЕЦЬ заст., ЯРЧА́, ЯРЧУ́К (до року). От мені приснилось.. ніби край могили Пасу я ягнята (Т. Шевченко); Жалібно замекала (вівця), шукаючи ягнятко (М.
Словник синонімів української мови
агнець —
А́ГНЕЦЬ, нця, ч., книжн., заст. Ягня, ягнятко; // перен., ірон. Про покірливу, лагідну, сумирну людину. І от у цей тяжкий час меншовики і праві есери, ці ласкаві агнці, кричать про нашу жорстокість, забуваючи про те, що вони поставили шибеницю для тов. Шаумяна (Ленін, 27, 1951, 194).
Словник української мови в 11 томах