Словник чужослів Павло Штепа

відділяти

хохл. (отдєлять) відокремлювати

вилучати, вилучити, повилучувати, відлучати, відлучити, повідлучувати, вимежовувати, вимежувати, повимежовувати, розмежовувати, розмежувати, порозмежовувати, відокремлювати, відокремити, повідокремлювати, зокремлювати, зокремлити, відріжняти, відріжнити, повідріжняти

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. відділяти — (робити межу) відділювати, відмежовувати, відгороджувати, відокремлювати, роз'єднувати, (частину майна комусь) виділяти.  Словник синонімів Полюги
  2. відділяти — відділя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. відділяти — ВІДОКРЕМЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯТИ, (муром) відгороджувати, (майно) ВИДІЛЯТИ.  Словник синонімів Караванського
  4. відділяти — -яю, -яєш і відділювати, -юю, -юєш, недок., відділити, -ілю, -ілиш, док., перех. 1》 Розділяючи, відгороджувати від чого-небудь. || Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., кого, що. 1. Розділяючи, відгороджувати від кого-, чого-небудь. Темна безвітряна ніч. Навіть сніг не мерехтить, тільки ледве одсвічує, відділяючи темряву од землі (М.  Словник української мови у 20 томах
  6. відділяти — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти.  Словник синонімів української мови
  7. відділяти — Відділя́ти, -ля́ю, -ля́єш; відділи́ти, відділю́, відді́лиш кого, що від кого, від чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДДІ́ЛЮВАТИ,юю, юєш.ме док., ВІДДІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., перех. 1. Розділяючи, відгороджувати від чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
  9. відділяти — Відділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відділити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить; удѣлять, удѣлить. Одділи маненьку часточку землі на моє ім'я. Чуб. І. 143. Одділив йому половину царства. Рудч. Ск. II. 75.  Словник української мови Грінченка