відсічка —
відсі́чка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
відсічка —
ВІДСІ́ЧКА, и, ж., техн. 1. Припинення дії певного процесу. Модель враховує відсічку колекторного струму та струмів нелінійності (з наук. літ.); Відсічка пари здійснюється закриттям впускного отвору за допомогою золотника, клапана або крана (з наук.-техн.
Словник української мови у 20 томах